Відкрита методична база Ліцею · Оновлено 23 вересня 2026
Що потрібно знати
Коли напруга спала, поверніться до конкретної шкоди й домовтеся, як безпечно продовжити навчання. Учитель може визнати власну помилку та запропонувати виправлення; учня не можна примушувати вибачатися, прощати або брати участь у спільній розмові.
Нормальна професійна практика
- Назвіть те, що можна побачити або почути, без оцінки характеру та намірів.
- Коротко скажіть, яка межа або вимога діє зараз.
- Дайте один реальний наступний крок і час на відповідь.
- Поверніться до приватної розмови, якщо обговорення перед класом може принизити дитину.
Чого краще не робити
- Не висміюйте відповідь, зовнішність, родину, помилку чи особливість дитини.
- Не приписуйте мотиви й не використовуйте ярлики на кшталт «ледачий», «маніпулює», «безнадійний».
- Не кричіть, не погрожуйте і не сперечайтеся з учнем при класі довше, ніж потрібно для безпеки.
Ситуація → реакція
Ситуація. Учитель підвищив голос, учень відповів образою, а наступного дня обидва уникають одне одного.
- Що зробити одразу. Поговоріть окремо й спокійно, назвіть власну дію без виправдань, вислухайте учня й уточніть, що допоможе повернутися до роботи. Запропонуйте коротку спільну розмову лише за згоди сторін і коли вона безпечна.
- Що сказати. «Учора я підвищив/ла голос. Це було недоречно. Я хочу домовитися, як спокійно продовжити роботу. Ти можеш сказати зараз або попросити іншу дорослу людину бути поруч».
- Чого не робити. Не висміюйте відповідь, зовнішність, родину, помилку чи особливість дитини.
- Коли передати далі. Якщо є насильство, повторювані образи, скарга на працівника або нерівність сил, не замінюйте передбачену процедуру «примиренням»; передайте ситуацію керівнику й забезпечте окрему підтримку.
- Що зафіксувати. Коротко зафіксуйте факти, якщо цього вимагає порядок Ліцею: що сталося, які кроки безпеки вжито й про що домовилися. Не записуйте вимушене вибачення як доказ розв’язання проблеми.
Чому саме так
Добровільна відповідальність за власні дії допомагає відновити довіру. Примушене примирення може знецінити шкоду й створити тиск на дитину.
Методичні рекомендації:
Правові межі
Законодавчі процедури реагування на булінг і насильство не можна підміняти неформальним примиренням. Якщо випадок підпадає під установлену процедуру, керівник та уповноважені особи діють за нею; добровільна розмова про відновлення стосунків може бути лише додатковим кроком, коли це безпечно й учасники погоджуються.
- Закон України «Про освіту», статті 53–54 — права учнів і педагогів ↗
- Конвенція ООН про права дитини ↗
- Постанова КМУ №1513 від 19.11.2025 — порядок реагування на насильство над дітьми ↗
- Наказ МОН №1646 — чинний Порядок реагування на випадки булінгу ↗
Для конкретного випадку звірте цей орієнтир із чинною процедурою Ліцею, статутом і посадовими обов’язками. Стаття не замінює затверджені документи закладу.
Хто що робить
Учитель / працівник, який дізнався
Забезпечує негайну безпеку й виконує власний обов’язок повідомити, коли цього вимагає процедура.
Класний керівник
Підтримує узгоджену комунікацію, якщо це входить до його функцій; не замінює обов’язок працівника.
Психолог / соціальний педагог
Надає підтримку, але не проводить юридичне розслідування.
Керівник Ліцею
Виконує окремі обов’язки, строки й зовнішні повідомлення за чинною процедурою.
Зовнішні служби
Залучаються у випадках і порядку, визначених законодавством.
Джерела
Нормативна база
Методичні рекомендації
Дослідження та міжнародна практика
Посилання перевірено 23 вересня 2026 року. Нормативні акти можуть змінюватися.